1. Словник української мови в 11 томах

вибалакати

ВИ́БАЛАКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати.

Він вибалакав те, що мати казала (Гр., Без хліба, 1958, 45);

// Розказати, висловити все.

Мовчки їхали вершники, видно, далекою була їх дорога, й уже все вибалакали під час довгих нічних постоїв (Оп., Іду.., 1958, 133).

2. Домогтися чого-небудь розмовою, бесідою.

— Ну що ж. Буду збиратися. Кращої долі не вибалакаєш, її робити треба (Тют., Вир, 1964, 456).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибалакати — ви́балакати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вибалакати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати. 2》 Домогтися чого-небудь розмовою, бесідою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибалакати — ВИ́БАЛАКАТИ див. вибала́кувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вибалакати — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вибалакати — Ви́балакати, -каю, -єш гл. Добиться чего разговоромъ, бесѣдой. Та що! Будем балакати, може що й вибалакаємо. Словник української мови Грінченка