вибалакати
ви́балакати
-аю, -аєш, док., перех., розм.
1》 Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати.
2》 Домогтися чого-небудь розмовою, бесідою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вибалакати — ви́балакати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вибалакати — ВИ́БАЛАКАТИ див. вибала́кувати. Словник української мови у 20 томах
- вибалакати — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- вибалакати — ВИ́БАЛАКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати. Він вибалакав те, що мати казала (Гр., Без хліба, 1958, 45); // Розказати, висловити все. Словник української мови в 11 томах
- вибалакати — Ви́балакати, -каю, -єш гл. Добиться чего разговоромъ, бесѣдой. Та що! Будем балакати, може що й вибалакаємо. Словник української мови Грінченка