1. Словник української мови в 11 томах

вибачливість

ВИБА́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до виба́чливий.

Але разом з любов’ю до нього ставилися з тим почуттям незлобивої вибачливості і навіть легкої іронії, з якою грубувата молодь ставиться до заслужених командирів (Довж., Зач. Десна, 1957, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибачливість — виба́чливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вибачливість — -вості, ж. Абстр. ім. до вибачливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибачливість — ВИБА́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до виба́чливий. Герман із виглядом лінивої вищості й вибачливості до старенького садівника бере з рук його відозву й мовчки починає читати (В. Винниченко); Корабель на березі, як і хвора людина, потребує нашої безмежної вибачливості й терпіння (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах