виборщик

ВИ́БО́РЩИК, а, ч. Особа, що при непрямій виборчій системі в буржуазних державах обирається виборцями для виборів вищих представників влади.

Повітові земські зібрання складалися з гласних, обраних строком на три роки на трьох самостійних виборчих з’їздах: "з’їзді повітових землевласників", "з’їзді міських виборців" і "з’їзді виборщиків від сільських громад". Виборщики від сільських громад спочатку обирались на волосних сходах (Іст. УРСР, І, 1953, 481).