1. Словник української мови в 11 томах

вибухлий

ВИ́БУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́бухнути.

Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (Кучер, Голод, 1961, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибухлий — ви́бухлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вибухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вибухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибухлий — ВИ́БУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́бухнути. Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (В. Кучер); Весь світ уже ніби просмердівся цим гарячим нудотним чадом вибухлих мін (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах