виведений

ВИ́ВЕДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вести.

Усі були похмурі; усі ждали чогось страшного, — наче усі були на кару виведені (Мирний, І, 1954, 342);

— Чи ти здурів, чоловіче, чи що тобі таке? — крикнув ключник, виведений із терпцю (Фр., II, 1950, 261);

Через двадцять хвилин директорський стіл рясно вкрився клаптиками паперу з похапливо виведеними формулами й нашвидкуруч зробленими рисунками (Шовк., Інженери, 1956, 151);

Крякухи — особлива порода качок, виведена, як нам розповідали, давненько вже в Тульській ніби губернії (Вишня, Весна.., 1949, 139);

Отак, як у Харитини в хаті, так у Хведора в дворі..: гній, наче хата, рівно виведений, лопатки, заступи, граблі, ціпи, коси, вила рядочком притулені, повішані, поставлені (Григ., Вибр., 1959, 258);

А наостанку велика, майстерно виведена літера F давала на здогад, що либонь то був кінець книжиці (Л. Укр., III, 1952, 741).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виведений — ви́ведений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виведений — [вивеидеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. виведений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вивести. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виведений — ВИ́ВЕДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́вести. Усі були похмурі; усі ждали чогось страшного, – наче усі були на кару виведені (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. виведений — виво́дити / ви́вести з ла́ду́. 1. що. Робити що-небудь непридатним для користування, роботи тощо; псувати, ламати, нівечити. Пісок виводив з ладу найціннішу, найдефіцитнішу апаратуру (О. Фразеологічний словник української мови
  6. виведений — Ви́ведений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)