1. Словник української мови в 11 томах

вивихнений

ВИ́ВИХНЕНИЙ, ВИ́ВИХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вихнути;

// У знач. прикм.

Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Коб., III, 1956, 183);

Він і шарлатанів, мабуть, обожнював через своє замилування всім хворобливим, вивихнутим, безглуздим і шкідливим (Загреб., Європа 45, 1959, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивихнений — ви́вихнений 1 дієприкметник від: ви́вихнути ви́вихнений 2 прикметник збочений Орфографічний словник української мови
  2. вивихнений — вивихнутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вивихнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивихнений — ВИ́ВИХНЕНИЙ, ВИ́ВИХНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́вихнути. Олександра .. шкутильгала, її права нога була трошечки вивихнута в кісточці (І. Словник української мови у 20 томах