вивих
ВИ́ВИХ, у, ч.
1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів.
З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Л. Укр., V, 1956, 138);
— Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, — повідомляє лікар (Багмут, Щасл. день.., 1951, 152).
2. перен., розм. Відхилення від чого-небудь нормального.
— В такий час у теософію вдаватися! Він би, Аркадій Валеріанович, за увесь вік до цього б не додумався. Мозковий вивих! Повний ідіотизм! (Стельмах, Хліб.., 1959, 291).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вивих — ви́вих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вивих — -у, ч. 1》 Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. Вивих зуба — зміщення зуба в бік щоки чи язика, або ж у губчасту тканину щелепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивих — ВИ́ВИХ, у, ч. 1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
- вивих — ВИ́ВИХ (зміщення кісток у суглобі внаслідок падіння, удару тощо), ВИ́ВИХНЕННЯ, ЗВИХ, ЗВИ́ХНЕННЯ. Майстри навчали учнів кровопускання,.. накладання лубків при переломах, вправляння вивихів (з науково-популярної літератури); Крім вивихнення лівої руки.. Словник синонімів української мови