вивих

ВИ́ВИХ, у, ч.

1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів.

З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Леся Українка);

– Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, – повідомляє лікар (І. Багмут);

Перша допомога при вивихові полягає в тому, щоб забезпечити повний спокій ушкодженому суглобові (з навч. літ.).

2. перен., розм. Відхилення від нормального стану.

– В такий час у теософію вдаватися! Він би, Аркадій Валеріанович, за увесь вік до цього б не додумався. Мозковий вивих! Повний ідіотизм! (М. Стельмах);

– Я не знаю, чи то вже такий вивих у людей постав од звичаїв зіпсутих, чи зроду у них така вдача гріховна, що більше всі радіють злим учинкам, аніж добрим (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

△ (1) Вро́джений ви́вих, мед. – вивих, що є результатом порушень внутрішньоутробного розвитку з формуванням неповноцінних суглобових кінців кісток.

Вроджений вивих стегна найчастіше зустрічається в дітей, чиї брати або сестри теж мали це захворювання (з наук.-попул. літ.);

(2) Зви́чний ви́вих, мед. – систематично повторюваний вивих того самого суглоба без надмірних фізичних зусиль.

Звичний вивих плечового суглоба відбувається при звичайних рухах у суглобі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивих — ви́вих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вивих — -у, ч. 1》 Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. Вивих зуба — зміщення зуба в бік щоки чи язика, або ж у губчасту тканину щелепи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивих — ВИ́ВИХ (зміщення кісток у суглобі внаслідок падіння, удару тощо), ВИ́ВИХНЕННЯ, ЗВИХ, ЗВИ́ХНЕННЯ. Майстри навчали учнів кровопускання,.. накладання лубків при переломах, вправляння вивихів (з науково-популярної літератури); Крім вивихнення лівої руки.. Словник синонімів української мови
  4. вивих — ВИ́ВИХ, у, ч. 1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах