1. Словник української мови в 11 томах

вивільнювати

ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш і ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., перех. Робити вільним, не зв’язаним з чим-небудь.

Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Рибак, Час.., 1960, 175);

Надзвичайно обережно, ніби артерія та не вражена гангреною, ..він [хірург] вивільняє її з прилеглих, таких же змертвілих тканин (Шовк., Людина.., 1962, 373);

Подумавши про це, одразу рвучким рухом вивільнила [Вутанька] руку, одвернулася до вікна (Гончар, Таврія.., 1957, 460).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивільнювати — виві́льнювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивільнювати — -юю, -юєш і вивільняти, -яю, -яєш, недок., вивільнити, -ню, -ниш, док., перех. Робити вільним, не зв'язаним з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивільнювати — ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, юю, юєш, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Робити вільним, не зв'язаним із чим-небудь; звільняти. Шульга добре тепер розумів, що атом урану при розщепленні вивільнює величезну енергію (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. вивільнювати — I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в'язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю), ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИ книжн. (від якоїсь залежності). — Док. Словник синонімів української мови