1. Словник української мови в 11 томах

вивіряти

ВИВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Ретельно перевіряти точність, правильність чи придатність чого-небудь.

Знов Маруся закричить: "летить-летить-летить [рій]!", а Михайло біжить вивіряти, чи правда (Вовчок, І, 1955, 381);

Михайлик тим часом вивіряв оружжя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458);

Мисливець захопив з собою кишеньковий компас і вивірив напрямок від пароплава на острів (Трубл., Лахтак, 1953, 72).

2. Випробовувати когось в чомусь.

[Оксана:] А може, він [Борис] вивіряє мене, через те не їде? (Кроп., І, 1958, 401);

Надувся [дід], настовбурчив вуса, сказав, гірко ображений: — Вивіряєш старого? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16);

І що ти за дівчина, що не зуміла вивірити хлопця? (Горд., Дівчина.., 1954, 201).

◊ Вивіря́ти (ви́вірити) пра́вди — допитуючись, виявляти істину.

Кожне тобі не вмовчить, кожне допитується, правди вивіряє… (Вас., І, 1959, 271);

Ото Чолак вивірив у його правди (Н.-Лев., II, 1956, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивіряти — вивіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивіряти — Перевіряти; (точність) контролювати, упевнятися в; (кого) випробовувати; (правди) Б. З. допитуватися. Словник синонімів Караванського
  3. вивіряти — -яю, -яєш, недок., вивірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Ретельно перевіряти точність, правильність або придатність чого-небудь. 2》 Випробовувати когось у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вивіряти — ВИВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВИВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВІРИТИ, рю, риш, док. 1. що. Ретельно перевіряти точність, правильність чи придатність чого-небудь. Знов Маруся закричить: “летить-летить-летить!... Словник української мови у 20 томах
  5. вивіряти — виві́дувати (вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ у кого, заст. Намагатися дізнатися про чиї-небудь справжні думки, наміри, випитуючи про них. Чи ти, мила, справді умираєш? Чи ти в мене ума вивідаєш? (П. Фразеологічний словник української мови
  6. вивіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ (з'ясовувати правильність, точність, придатність і т. ін. чогось; розпитувати кого-небудь з метою з'ясування певних якостей, знань тощо), ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ) рідше; ВИВІРЯ́ТИ (ретельно з метою встановлення точності, наявності... Словник синонімів української мови
  7. вивіряти — Вивіря́ти, -ря́ю, -ря́єш; ви́вірити, -вірю, -риш, -рять; ви́вір, ви́вірмо, ви́вірте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вивіряти — Вивіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Зміев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Словник української мови Грінченка