вивіряти
ВИВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВИВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВІРИТИ, рю, риш, док.
1. що. Ретельно перевіряти точність, правильність чи придатність чого-небудь.
Знов Маруся закричить: “летить-летить-летить!” [рій], а Михайло біжить вивіряти, чи правда (Марко Вовчок);
Михайлик тим часом вивіряв оружжя (О. Ільченко);
Залежно від інформації доводиться відшукувати відповідні знання, орієнтуватися на правові норми і процедури, обґрунтовувати пропозиції, різні варіанти розв'язання питання, вивірювати їх через експертизу (з навч. літ.);
Мисливець захопив з собою кишеньковий компас і вивірив напрямок від пароплава на острів (М. Трублаїні).
2. кого. Випробовувати кого-небудь у чомусь.
[Оксана:] А може, він [Борис] вивіряє мене, через те не їде? (М. Кропивницький);
Надувся [дід], настовбурчив вуса, сказав, гірко ображений: – Вивіряєш старого? (Д. Бедзик);
І що ти за дівчина, що не зуміла вивірити хлопця? (К. Гордієнко).
◇ Виві́дувати (рідко вивіда́ти, вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ див. виві́дувати;
(1) Вивіря́ти / ви́вірити пра́вди – допитуючись, виявляти істину, дізнаватися про справжній стан речей.
Кожне тобі не вмовчить, кожне допитується, правди вивіряє... (С. Васильченко);
Ото Чолак вивірив у його [нього] правди (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- вивіряти — вивіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вивіряти — Перевіряти; (точність) контролювати, упевнятися в; (кого) випробовувати; (правди) Б. З. допитуватися. Словник синонімів Караванського
- вивіряти — -яю, -яєш, недок., вивірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Ретельно перевіряти точність, правильність або придатність чого-небудь. 2》 Випробовувати когось у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивіряти — виві́дувати (вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ у кого, заст. Намагатися дізнатися про чиї-небудь справжні думки, наміри, випитуючи про них. Чи ти, мила, справді умираєш? Чи ти в мене ума вивідаєш? (П. Фразеологічний словник української мови
- вивіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ (з'ясовувати правильність, точність, придатність і т. ін. чогось; розпитувати кого-небудь з метою з'ясування певних якостей, знань тощо), ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ) рідше; ВИВІРЯ́ТИ (ретельно з метою встановлення точності, наявності... Словник синонімів української мови
- вивіряти — Вивіря́ти, -ря́ю, -ря́єш; ви́вірити, -вірю, -риш, -рять; ви́вір, ви́вірмо, ви́вірте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вивіряти — ВИВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ВІРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Ретельно перевіряти точність, правильність чи придатність чого-небудь. Знов Маруся закричить: "летить-летить-летить [рій]!... Словник української мови в 11 томах
- вивіряти — Вивіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Зміев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Словник української мови Грінченка