виговорюватися

ВИГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОВОРИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. Говорити досхочу, розповідати, висловлювати все.

Сусід Іван.. розповідав не раз, що "Гриць, — каже, — виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень відтак не потребує говорити" (Март., Тв., 1954, 64);

Груня ждала, поки мати виговориться, мовчала, щоб не розпалювати (Горд., II, 1959, 212).

2. тільки док., розм. Говорячи, набути навиків до розмови; стати балакучішим.

Навіть, коли сватав мене, жодного слова не сказав.. Думала: виговориться, живучи зо мною.. Ні, таким і лишився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 157).

3. діал. Виправдуватися.

— Не бійсь слави, не бійсь слави, Не бійсь поговору, Я за славу сама стану, Ще й виговорюся (Чуб., V, 1874, 83).