виголошений
ВИ́ГОЛОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голосити.
Цю промову, виголошену гаряче й переконуюче, прийнято загальною мовчанкою (Фр., VI, 1951, 213);
Сахно .. трохи втомилася після вишуканої тиради, щойно виголошеної (Смолич, І, 1958, 57);
Почував, що в грудях пожежею запалало й горить.. [слово], виголошене милим голосом (Ле, Міжгір’я, 1953, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виголошений — ви́голошений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголосити. || виголошено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголошений — ВИ́ГОЛОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́голосити. Цю промову, виголошену гаряче й переконуюче, прийнято загальною мовчанкою (І. Франко); Сахно .. трохи втомилася після вишуканої тиради, щойно виголошеної (Ю. Словник української мови у 20 томах
- виголошений — Ви́голошений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)