1. Словник української мови в 11 томах

вигрітий

ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гріти 1, 2.

Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами (Горд., II, 1959, 12);

Славко лежав на вигрітій сонцем траві (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигрітий — ви́грітий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигрітий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигріти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигрітий — ВИ́ГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гріти 1, 2. Славко лежав на вигрітій сонцем траві (В. Кучер); У вигрітому за день лісі озонно пахло глицею (В. Дрозд); * Образно. З роду в рід передавався Ганжам отой бунтарський дух, вигрітий на Запорізькій Січі (А. Словник української мови у 20 томах