вид

ВИД¹, у, ч.

1. Те саме, що обли́ччя.

Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн., Люборацькі, 1955, 10);

І стала жить Ганнусенька в своїй сім’ї, в роду, така русява, русенька з рум’янцем на виду (Тич., II, 1957, 12);

// рідко. Вигляд, зовнішність.

Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263);

Здалеку веселий вид має сільце (Коцюб., I, 1955, 436).

◊ З ви́ду — маючи той чи інший вигляд.

Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду (Н.-Лев., III, 1956, 359);

Не подава́ти (пода́ти, пока́зувати, показа́ти) ви́ду — не виявляти своїх почуттів, приховувати їх.

Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути: вперше заговорила мати про листівки (Хижняк, Тамара, 1959, 68).

2. на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид.

Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, — вид з неї дуже широкий і хороший (Л. Укр., V, 1956, 245).

3. заст. Те саме, що Вид на прожива́ння.

Вид на прожива́ння, заст. — документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь.

Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Бурл., Напередодні, 1956, 94).

◊ Ви́дом вида́ти див. вида́ти;

На виду́ — так, що видно.

— Так я махнув на есе, та оце як бачите… У часні пішов. — І про це чули… Важка служба! Клопотна служба! Перед усіма на виду (Мирний, III, 1954, 265);

Колона полку була в розвідників на виду (Гончар, І, 1954, 398).

ВИД², у, ч.

1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид в ряді предметів, явищ і т. ін.; тип.

Обмінюючи продукти, люди прирівнюють найрізніші види праці (Ленін, 21, 1950, 41);

По виробництву основних видів промислової продукції на душу населення Україна залишить позаду багато капіталістичних держав (Цюпа, Україна.., 1960, 293).

2. Підрозділ, що об’єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу — роду.

Елегія — вид лірики.

3. Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об’єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці — роду.

В природі є до 200 видів однорічних, дворічних і багаторічних люпинів (Колг. енц., І, 1956, 409);

Розгортаючи руками травостій, Валерик пробував розшукати серед нього знайомі, штудійовані в школі степові види (Гончар, Таврія.., 1957, 123).

4. лінгв. Граматична категорія в слов’янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі.

Недоконаний вид; Доконаний вид.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

вид

Значення в інших словниках