вид

З видом: з огляду [XIX] Се було свято радше політичне, радше роблене з видом на держави, ніж з видом на народи [XIX]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вид — вид 1 іменник чоловічого роду різновид; підрозділ вид 2 іменник чоловічого роду обличчя; вигляд, зовнішність — арх.; краєвид Орфографічний словник української мови
  2. вид — 1. гатунок, рід, див. розряд, сорт 2. це обличчя Словник чужослів Павло Штепа
  3. вид — II. ВИД (група предметів, явищ, занять і т. ін., що виділяється за спільними ознаками), ТИП, РІЗНО́ВИД, РІЗНОВИ́ДНІСТЬ рідше. Серед розмаїтих видів зброї в нашій боротьбі за мир одною з перших треба назвати літературу (М. Словник синонімів української мови
  4. вид — [вид] виду, м. (на) виеду, мн. видие, вид'іў Орфоепічний словник української мови
  5. вид — див. лице Словник синонімів Вусика
  6. вид — осн. одиниця у систематиці організмів; сукупність близько споріднених особин, які вільно між собою схрещуються; в лат. номенклатурі двочленна назва, напр., Pinus silvestris (сосна звичайна); поняття запровадив 1693 Дж. Рей. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вид — I -у, ч. 1》 Те саме, що обличчя. || рідко.Вигляд, зовнішність. 2》 на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. На виду — так, що видно. II -у, ч. 1》 Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ і т. ін.; тип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вид — а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). Фразеологічний словник української мови
  9. вид — Вид, -ду м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. І. 63. 2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. ум. видок, видочок. Словник української мови Грінченка
  10. вид — ВИД¹, у, ч. 1. Те саме, що обли́ччя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  11. вид — ВИД¹, у, ч. 1. заст. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (І. Котляревський); Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Княжа гора була з природи дуже оборонна .. На давніх малюнках вона має вид стіжка (І. Словник української мови у 20 томах
  12. вид — Рівень організації живої матерії, група особин, які займають певну територію (ареал) і вільно схрещуються. Від інших видів репродуктивно ізольований. Словник термінів з агрофітоценології
  13. вид — Вид, на виду, на відноті, вигляд, краєвид Багато трапляється помилок із словами вид і вигляд — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де треба вживати інших висловів. Пишуть, наприклад: «Цього року в нас добрі види на врожай». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  14. вид — Видом сокіл, а голосом ворона. На вид гарний, але поганий чоловік. Поганому виду нема стиду. У лихої людини немає совісті. Приповідки або українсько-народня філософія
  15. вид — Лице, обличчя, ур. лик, вул. ПИКА; (пейзаж) ЗСТ. краєвид, панорама; (у систематиці) тип, різновид, категорія, фр. форма; видочок, видик, видок. Словник синонімів Караванського
  16. вид — Вид, ви́ду, -дові; ви́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. вид — (у логіці), див. вид і рід у логіці Філософський енциклопедичний словник
  18. вид — У граматичній стилістиці дієслівна категорія, що завдяки своїй семантиці і формотворенню має багату палітру стилістичних відтінків, які відображають різні способи протікання дії: миттєва дія, початкова, тривала, багатократна, завершальна, результативна, підсилювальна, супровідна. Словник стилістичних термінів