1. Словник з творів Івана Франка

вигін

«Вигін» (дорога, якою виганяють на пасовище худобу з села). «Вигін запестрився від худоби, яку гнали на пашу» (57). [Подібна диференціація значення доіст. «выгонъ» наявна в російських (псковських) говірках, де воно значить: «1. Пастбище. 2. Место около деревни, откуда скот вьігоняют на пастбище. 3. Загороженная с обеих сторон дорога, по которой гонят скот на пастбище. Ср. «прогон». Див. проф. Б. А. Ларин. Инструкция псковского областного словаря. Методическое пособие для диалектологической практики, Л., 1961, стор. 11]. У гірських селах Бойківщини вона звичайно проходить ярками, вижолобленими дощами. У деяких бойківських говірках замість вигін вживається про́гін, прогі́н або про́гінь. У коментарі пояснень слова «вигін» немає. Це. мабуть, тому, що його можна знайти в словнику Грінченка, в якому воно викладене так: «выгон — пастбище за селом». З цього виходить, що «пасовище запестрілося від худоби, яку гнали на пашу». Що слово «вигін» у Франка має інше значення, ніж у словнику Грінченка, свідчить дальший текст у тому ж оповіданні: «Гірка моя доле! — прошептав Митро і повернув у свій вигін до бідної, вербами обсадженої хатини» (66), в якому «вигін» має виразне значення дороги, стежки. Сумніви міг розвіяти авторам пояснень також словник Желехівського, в якому «вигін» перекладено словами «Trift», «Viehweg». [MО,I]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигін — Яка семантична відмінність між іменниками вигин і вигін? Вигин – вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Вигін – місцевість біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вигін — ви́гін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. вигін — -гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вигін — Блуква, пасовисько, толока Словник чужослів Павло Штепа
  5. вигін — ВИ́ГІН, гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. На вигоні телят перелякав [Осел]; Ускочив у село – всяк очі витріщає (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. вигін — Гону, ч. Насмішка. Словник сучасного українського сленгу
  7. вигін — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  8. вигін — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  9. вигін — Ви́гін, -гону, на -ні; ви́гони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вигін — ВИ́ГІН, гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. На вигоні телят [осел] перелякав; Ускочив у село — всяк очі витріщає (Гл., Вибр., 1957, 186); Потім хлопчик погнав з вигону гусей (Кучер, Чорноморці, 1956, 162). Словник української мови в 11 томах
  11. вигін — Ви́гін, -гону м. Выгонъ, пастбище за селомъ. Край великого зеленого вигону стояла корчма. Левиц. І. 14. Словник української мови Грінченка