1. Словник української мови у 20 томах

вигін

ВИ́ГІН, гону, ч.

Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.

На вигоні телят перелякав [Осел]; Ускочив у село – всяк очі витріщає (Л. Глібов);

Край міста на горі, на самому вигоні стоїть маленька, старенька хатинка (В. Винниченко);

Вогонь купальський розвели на вигоні, Було там крику, сміху і забав (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигін — «Вигін» (дорога, якою виганяють на пасовище худобу з села). «Вигін запестрився від худоби, яку гнали на пашу» (57). [Подібна диференціація значення доіст. «выгонъ» наявна в російських (псковських) говірках, де воно значить: «1. Пастбище. Словник з творів Івана Франка
  2. вигін — Яка семантична відмінність між іменниками вигин і вигін? Вигин – вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Вигін – місцевість біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. вигін — ви́гін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. вигін — -гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вигін — Блуква, пасовисько, толока Словник чужослів Павло Штепа
  6. вигін — Гону, ч. Насмішка. Словник сучасного українського сленгу
  7. вигін — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  8. вигін — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
  9. вигін — Ви́гін, -гону, на -ні; ви́гони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вигін — ВИ́ГІН, гону, ч. Простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю. На вигоні телят [осел] перелякав; Ускочив у село — всяк очі витріщає (Гл., Вибр., 1957, 186); Потім хлопчик погнав з вигону гусей (Кучер, Чорноморці, 1956, 162). Словник української мови в 11 томах
  11. вигін — Ви́гін, -гону м. Выгонъ, пастбище за селомъ. Край великого зеленого вигону стояла корчма. Левиц. І. 14. Словник української мови Грінченка