видужання
ВИ́ДУЖАННЯ, я, с. Стан за знач. ви́дужати.
Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Л. Укр., V, 1956, 415);
Як після хвороби настає видужання, так до Марини, після блукань і помилок, прийшла глибока, непідкупна любов (Дмит., Наречена, 1959, 249).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видужання — ви́дужання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- видужання — -я, с. Стан за знач. видужати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видужання — ВИ́ДУЖАННЯ, я, с. Стан за знач. ви́дужати. Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); – Я завтра по всіх моїх церквах пішлю [пошлю], щоб молебен [молебень] за неї служили, за її видужання (Б. Словник української мови у 20 томах