1. Словник української мови в 11 томах

вижилити

ВИ́ЖИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь.

— В цього [Грицька] вижилиш, коли лишнє взяв! Цей віддасть! — чулося поміж народом (Мирний, III, 1954, 26);

[Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити за борги; хто, мовляв, признається, — тому така-то скидка і пільга. [Степан:] Хитро! Піймає за язик і обдере, і пільгу оту вижилить… (Стар., Вибр., 1959, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вижилити — ви́жилити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вижилити — -лю, -лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вижилити — ВИ́ЖИЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод., розм. Настирливо домагаючись, одержати, забрати щось у кого-небудь. [Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити [опитати] за борги; хто, мовляв, признається, – тому така-то скидка і пільга. Словник української мови у 20 томах