1. Словник української мови у 20 томах

вижилити

ВИ́ЖИЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод., розм.

Настирливо домагаючись, одержати, забрати щось у кого-небудь.

[Дід:] Тягне [Коломійчиха] людей до волості, щоб опросити [опитати] за борги; хто, мовляв, признається, – тому така-то скидка і пільга. [Степан:] Хитро! Піймає за язик і обдере, і пільгу оту вижилить... (М. Старицький);

– В цього вижилиш, коли лишнє взяв! Цей віддасть! – чулося поміж народом (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вижилити — ви́жилити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вижилити — -лю, -лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вижилити — ВИ́ЖИЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка, розм. Настирливо домагаючись, одержати щось у кого-небудь. — В цього [Грицька] вижилиш, коли лишнє взяв! Цей віддасть!... Словник української мови в 11 томах