1. Словник української мови в 11 томах

вижлуктати

ВИЖЛУКТАТИ, аю, аєш і ВИЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш, док., перех., вульг. Пожадливо або багато випити.

Що було остатнє у пляшці, вижлуктав. [Демко] без чарки, нахильцем (Марко Вовчок, VI, 1956, 264);

Вони [поліцаї] й самогон той вижлуктять і останній хлібець твій з’їдять (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 50);

Ділові люди впріли, непомітно вижлуктили дві пляшки коньяку, кожний сподівався, що співбесідник сп’яніє (Юрій Яновський, I, 1954, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вижлуктати — ви́жлуктати дієслово доконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. вижлуктати — -аю, -аєш і вижлуктити, -кчу, -ктиш, док., перех., вульг. Пожадливо чи багато випити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вижлуктати — ВИ́ЖЛУКТАТИ, аю, аєш, ВИ́ЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш, док., що, вульг. Випити багато, весь уміст чого-небудь. Що було остатнє у пляшці, вижлуктав [Демко] без чарки, нахильцем (Марко Вовчок); Ділові люди впріли, непомітно вижлуктили дві пляшки коньяку... Словник української мови у 20 томах