1. Словник української мови в 11 томах

визвіл

ВИ́ЗВІЛ, ви́зволу, рідше визво́лу, ч. Те саме, що ви́зволення.

Чим частіше думав про визвіл.., тим частіше оті папери ставали мені перед очима (Фр., II, 1950, 345);

Щеня припне [хлопець] на мотузочці та й держить його голодне. Воно вищить, задравши голову, визволу просить (Барв., Опов.., 1902, 279);

[Дон Жуан:] Я б розрубав їх [громадські пута] знову, коли інакше з них нема визволу (Л. Укр., III, 1952, 408);

Гейбо з усією переконливістю став доводити негайну потребу їхати на визвіл Василя Йвановича (Ю. Янов., Мир, 1956, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визвіл — ви́звіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. визвіл — визволу, рідше визволу, ч. Те саме, що визволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визвіл — ВИ́ЗВІЛ, волу, ч. Те саме, що ви́зволення. Чим частіше думав про визвіл.., тим частіше оті папери ставали мені перед очима (І. Франко); [Дон Жуан:] Я б розрубав їх [пута] знову, коли інакше з них нема визволу (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. визвіл — див. порятунок Словник синонімів Вусика
  5. визвіл — ВИ́ЗВОЛЕННЯ (позбавлення кого-, чого-небудь пригноблення, безправ'я тощо), ВИ́ЗВІЛ рідше, ЗВІ́ЛЬНЕННЯ, РОЗКРІПА́ЧЕННЯ. А тимчасом перш прийшла оповістка про визволення селян од панщини (І. Словник синонімів української мови
  6. визвіл — Ви́звіл, -волу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. визвіл — Ви́звіл, -волу м. Освобожденіе. Щеня припне на мотузочці... Воно вищить, задравши голову, визволу просить. Г. Барв. 279. Словник української мови Грінченка