визначатися

ВИЗНАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ЗНАЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Ставати виразним, чітко окресленим, з’ясовуватися.

Чим дальше вглиблявся [Борис] в поему.., тим яркіше визначувалися картини сільського віча, возової подорожі польовими дорогами серед родючих нив (Фр., III, 1950, 35);

Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб., І, 1955, 210);

Як тільки визначилося виробниче застосування селену, його видобуток почав швидко зростати (Наука.., 10, 1958, 14).

2. Бути помітним, виділятися якими-небудь ознаками між іншими або серед когось, чогось.

Між усіма бурлаками визначався Микола своїм зростом, своїм рівним станом (Н.-Лев., II, 1956, 252);

Я була гарна, я визначалася межи всіма (Коб., І, 1956, 127);

Туман закривав мало не все, що можна було бачити, тільки передні будинки ледве визначалися серед його хвиль (Гр., Без хліба, 1958, 82);

Він [Гальванеску] визначився своєю системою господарювання (Смолич, I, 1958, 50).

3. тільки недок. Пас. до визнача́ти.

Ще й посівній не визначався строк, А в нас вже кожен трактор, як дзвінок.. (Мур., Трибуна, 1950, 48).