визначати
ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками.
Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 80);
Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (Собко, Біле полум’я, 1952, 22);
І тільки по розривах зенітних снарядів у небі Вихор визначив її [ескадри] напрямок (Кучер, Чорноморці, 1956, 58);
// Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін.
Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (Гончар, І, 1954, 102).
2. Розкривати суть чого-небудь, характеризувати, формулювати, робити визначення (в 2 знач.).
Більшовики позитивно визначали класовий характер і класове значення революції, говорячи: переможна революція, це — "революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства" (Ленін, 13, 1949, 89);
Визначити поняття — значить розкрити його зміст, тобто вказати істотні ознаки, які є відображенням корінних властивостей предметів (Логіка, 1953, 37).
3. Виділяти, призначати кого— або що-небудь для якоїсь мети.
За скликання об’єднаного засідання Рад голосували всі.. Зразу ж визначили і доповідача (Головко, II, 1957, 465);
— А ми землю одберемо!.. Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шиян, Гроза.., 1956, 705);
// Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь.
Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (Коцюб., І, 1955, 226);
Бойовий наказ, що його одержав Білогоров, точно визначав місце дивізії в наступі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 331);
Металургійного велетня треба було пустити в строк, який визначили уряд і партія (Донч., I, 1956, 156).
4. Намічати, накреслювати для виконання.
Озброєна знаннями законів суспільного розвитку, партія чітко, на науковій основі визначає чергові завдання (Ком. Укр., 5, 1966, 8);
Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Л. Укр., V, 1956, 223).
5. Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось.
Тільки ленінська національна політика партії ще на самому початку Жовтневої революції могла визначити існування України як держави (Тич., III, 1957, 277);
Ця несподівана згадка… визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Смолич, II, 1958, 50).
Значення в інших словниках
- визначати — (встановлювати що-небудь) окреслювати, визначувати, (визначення) розкривати, характеризувати, формулювати, (розпізнавати) з'ясовувати. Словник синонімів Полюги
- визначати — визнача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- визначати — <-АЧУВАТИ>(віддаль) встановлювати, обчислювати, вимірювати, вираховувати; (суть) розкривати, характеризувати, формулювати, кн. детермінувати; (на пост) призначати, виділяти; (термін) вказувати, накреслювати; (хворобу) ставити діягноз чому. Словник синонімів Караванського
- визначати — -аю, -аєш і рідко визначувати, -ую, -уєш, недок., визначити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Установлювати, з'ясовувати, розпізнавати кого-, що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (М. Словник української мови у 20 томах
- визначати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Словник синонімів української мови
- визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. визначити, -чу, -чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Словник української мови Грінченка