визначати

ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Леся Українка); Він.. одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Ю. Мушкетик); Передбачати погоду для всієї країни; (Долон:) Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць (Леся Українка); За півгодини виробили план наступу (О. Донченко). — Пор. 1. наміча́ти.

ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. В тюремній лікарні зібралася комісія визначити стан здоров'я в'язня (О. Донченко); — Дмитро Іванович (Яворницький).. вибрав якусь історичну пісню, розкривав її зміст і казав, як треба її виконувати (І. Шаповал); Характеризувати в загальних рисах систему південно-східних говорів — це визначати в основному систему сучасної української літературної мови (з науково-популярної літератури); Картини допомагають школярам на перших етапах роботи над текстом узагальнено сформулювати його зміст (з посібника).

ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, розпізнавати що-небудь за певними ознаками), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), З'ЯСО́ВУВАТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, установи́ти (встанови́ти), з'ясува́ти. По сонцю визначали час трапезування (Ю. Збанацький); Виноградар справді з зав'язаними очима, самим тільки доторком пальців визначив їм сорок сортів (О. Гончар); Коперник установив, що центром руху Землі й планет є Сонце (з підручника); Кожного ранку Гнат об'їжджав село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу (Григорій Тютюнник); Доки прийшов патруль, ми встигли вже з'ясувати, що Даниленко був з Гадяча (П. Панч).

ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю. Смолич); Які причини обумовлюють підвищення вмісту вуглекислого газу в атмосфері? (з журналу); Кожний орган утворений кількома тканинами, але одна з них завжди переважає і визначає основну його функцію (з підручника). — Пор. спричиня́ти.

НАМІЧА́ТИ (попередньо визначати, призначати що-небудь — здійснення чогось, спосіб або час його проведення і т. ін.), НАКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЛАНУВА́ТИ, ПРОЕКТУВА́ТИ (на основі певних розрахунків). — Док.: намі́тити, накре́слити, запланува́ти, запроектува́ти. Вечірка, яку намічали після концерту, не відбулася (М. Олійник); Мрійник Ціолковський накреслив шлях у космос... (Н. Рибак); Правління планувало повесні почистити один із старих ставків (Ю. Мушкетик); Він проектує на цьому місці розробляти кам'яні кар'єри (О. Донченко). — Пор. 1. визнача́ти, заду́мати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначати — (встановлювати що-небудь) окреслювати, визначувати, (визначення) розкривати, характеризувати, формулювати, (розпізнавати) з'ясовувати. Словник синонімів Полюги
  2. визначати — визнача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. визначати — <-АЧУВАТИ>(віддаль) встановлювати, обчислювати, вимірювати, вираховувати; (суть) розкривати, характеризувати, формулювати, кн. детермінувати; (на пост) призначати, виділяти; (термін) вказувати, накреслювати; (хворобу) ставити діягноз чому. Словник синонімів Караванського
  4. визначати — -аю, -аєш і рідко визначувати, -ую, -уєш, недок., визначити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Установлювати, з'ясовувати, розпізнавати кого-, що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (М. Словник української мови у 20 томах
  6. визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. Словник української мови в 11 томах
  8. визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. визначити, -чу, -чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Словник української мови Грінченка