визначати

ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док.

1. кого, що. Установлювати, з'ясовувати, розпізнавати кого-, що-небудь за певними ознаками.

Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (М. Стельмах);

Переможця олімпіади з української мови визначали за двома критеріями: умінням правильно висловлюватись та досконалим знанням теорії (із журн.);

Начальник цеху з одного погляду точно визначив, що трапилось (В. Собко);

Спав Гриць чи не спав – важко було навіть визначити, ніч минула, як одна мить (О. Бердник);

// Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін.

Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанції на око (О. Гончар).

2. що. Розкривати суть чого-небудь; характеризувати, формулювати поняття про щось.

Розробляючи принципи риторики, античні автори визначили три засади ораторського мистецтва – переконати, схвилювати, привабити слухача (з наук.-попул. літ.);

Визначити поняття – значить розкрити його зміст, тобто вказати істотні ознаки, які є відображенням корінних властивостей предметів (з навч. літ.).

3. кого, що. Виділяти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети.

– А ми землю одберемо!.. Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (А. Шиян);

// Указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь.

Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (М. Коцюбинський);

Бойовий наказ, що його одержав Білогоров, точно визначав місце дивізії в наступі (Іван Ле і О. Левада);

Народний календар визначав, регламентував початок і закінчення всіх видів сільськогосподарських занять населення (з наук.-попул. літ.).

4. що. Намічати, накреслювати для виконання.

Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Леся Українка).

5. що. Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось.

– Безперечно! – відповідає Іван Іванович. – Буття визначає свідомість (М. Хвильовий);

Несподівана згадка... визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначати — (встановлювати що-небудь) окреслювати, визначувати, (визначення) розкривати, характеризувати, формулювати, (розпізнавати) з'ясовувати. Словник синонімів Полюги
  2. визначати — визнача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. визначати — <-АЧУВАТИ>(віддаль) встановлювати, обчислювати, вимірювати, вираховувати; (суть) розкривати, характеризувати, формулювати, кн. детермінувати; (на пост) призначати, виділяти; (термін) вказувати, накреслювати; (хворобу) ставити діягноз чому. Словник синонімів Караванського
  4. визначати — -аю, -аєш і рідко визначувати, -ую, -уєш, недок., визначити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Словник синонімів української мови
  6. визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. Словник української мови в 11 томах
  8. визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. визначити, -чу, -чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Словник української мови Грінченка