1. Словник української мови Грінченка

визначати

Визнача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. визначити, -чу, -чиш, гл.

1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236.

2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначати — (встановлювати що-небудь) окреслювати, визначувати, (визначення) розкривати, характеризувати, формулювати, (розпізнавати) з'ясовувати. Словник синонімів Полюги
  2. визначати — визнача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. визначати — <-АЧУВАТИ>(віддаль) встановлювати, обчислювати, вимірювати, вираховувати; (суть) розкривати, характеризувати, формулювати, кн. детермінувати; (на пост) призначати, виділяти; (термін) вказувати, накреслювати; (хворобу) ставити діягноз чому. Словник синонімів Караванського
  4. визначати — -аю, -аєш і рідко визначувати, -ую, -уєш, недок., визначити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Установлювати, з'ясовувати, розпізнавати кого-, що-небудь за певними ознаками. Погиба насторожено визначає, що дорогою проїхав не віз, а бричка (М. Словник української мови у 20 томах
  6. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Словник синонімів української мови
  7. визначати — Визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. визначати — ВИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗНАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками. Словник української мови в 11 томах