1. Словник української мови в 11 томах

викаблучуватися

ВИКАБЛУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Вигинатися, випинатися підборами (про взуття).

Молодь вперше по-справжньому розговлялася в своєму житті, танцюючи під таку музику, від якої чоботи лящали, викаблучувались і грузли в землю по самі щиколотки (Мик., II, 1957, 538);

// перен. Хизуючись, вихилятися, вигинатися.

— Мам честь вітати шановного пана підстаросту! — викаблучувався бравий ротмістр, змушений для етикету зіскочити з сідла при такій урочистій події (Ле, Хмельницький, І, 1957, 175);

Ото тільки й краси в ньому, що стан гнучкий, чуб буйний.. А сам — в’їдливий хлопець, маніжиться, викаблучується, кожного норовить на сміх узяти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викаблучуватися — викаблу́чуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. викаблучуватися — I -уюсь, -уєшся, недок., прост. 1》 Виставляти себе напоказ, маніритися, хизуватися. 2》 Прагнути перевершити інших, вирізнитися. II -уюся, -уєшся, недок., розм. Вигинатися, випинатися підборами (про взуття). || перен. Хизуючись, вихилятися, вигинатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викаблучуватися — ВИКАБЛУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Вигинатися, випинатися підборами (про взуття). Молодь вперше по-справжньому розговлялася в своєму житті, танцюючи під таку музику, від якої чоботи лящали, викаблучувались і грузли в землю по самі щиколотки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. викаблучуватися — див. звиватися; пустувати; чванитися Словник синонімів Вусика