викинути
ВИ́КИНУТИ див. викида́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викинути — ви́кинути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- викинути — [викиенутие] -ну, -неиш; нак. -иен' -иен'теи Орфоепічний словник української мови
- викинути — див. викидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викинути — ВИ́КИНУТИ див. викида́ти. Словник української мови у 20 томах
- викинути — ви́кинути 1. вигнати, прогнати (ср, ст): Йди ти! Мене він, напевно, викине, бо ми ще старого довгу не віддали (Купчинський)||викинути на зламанє писку, викинути на зломаний писк, викобзати (викібзати), виляти, випердолити, виперти, виповісти... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- викинути — викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань. Фразеологічний словник української мови
- викинути — БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г. Словник синонімів української мови
- викинути — Ви́кинути, -ся см. викидати, -ся. Словник української мови Грінченка