1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

викинути

ви́кинути 1. вигнати, прогнати (ср, ст): Йди ти! Мене він, напевно, викине, бо ми ще старого довгу не віддали (Купчинський)||викинути на зламанє писку, викинути на зломаний писк, викобзати (викібзати), виляти, випердолити, виперти, виповісти, копен-дупен дати, копен-дупен зробити

◊ ви́кинути на злама́нє пи́ску → викинути 1

◊ ви́кинути на зло́маний писк → викинути 1

2. звільнити, відрахувати (ср, ст): Викинули з роботи, буцімто скорочення штату, а насправді вже мали когось на моє місце (Авторка); Бак прийшов до нас на Філію десь в VII клясі, коли його “викинули” з Головної за скинення польського орла на вулицю (Процюк)||викобзати (викібзати), виляти, виповісти, подякувати

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викинути — ви́кинути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викинути — [викиенутие] -ну, -неиш; нак. -иен' -иен'теи Орфоепічний словник української мови
  3. викинути — див. викидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викинути — ВИ́КИНУТИ див. викида́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. викинути — викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань. Фразеологічний словник української мови
  6. викинути — БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г. Словник синонімів української мови
  7. викинути — ВИ́КИНУТИ див. викида́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. викинути — Ви́кинути, -ся см. викидати, -ся. Словник української мови Грінченка