1. Словник української мови в 11 томах

виковий

ВИ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до ви́ка.

На низині.. кошлатився виковий килим (Вирган, Квіт. береги, 1950, 156);

Глухими городами Корж вибрався нагору і пішов навпростець через скошене викове поле (Добр., Тече річка.., 1961, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виковий — ви́ковий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виковий — -а, -е. Прикм. до вика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виковий — ВИ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до ви́ка. Глухими городами Корж вибрався нагору і пішов навпростець через скошене викове поле (С. Добровольський); На низині .. кошлатився виковий килим (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах