1. Словник української мови в 11 томах

виколупувати

ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь.

Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280);

Він виколупав з зубів застряглу крихту (Досв., Вибр., 1959, 224);

// Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь.

Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194);

Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку ножем і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., І, 1958, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виколупувати — виколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виколупувати — -ую, -уєш, недок., виколупати, -аю, -аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь. || Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виколупувати — ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., що. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь. Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Словник української мови у 20 томах
  4. виколупувати — див. колоти Словник синонімів Вусика
  5. виколупувати — ВИКОЛУ́ПУВАТИ (колупаючи, витягати, виймати що-небудь), ВИДЛУ́БУВАТИ, ВИКОПИ́РСУВАТИ розм. — Док.: ви́колупати, ви́длубати, ви́копирсати, ви́скіпати розм. Марина сиділа на ослінчику й виколупувала носком черевика з землі камінець (Ю. Словник синонімів української мови
  6. виколупувати — Виколупувати, -пую, -єш сов. в. виколупати, -паю, -єш, виколупнути, -ну, -неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай. Ном. № 2691. Словник української мови Грінченка