викорчовувати
ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі.
Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Збан., Мор. чайка, 1959, 227);
Після того як молоді дерева почнуть плодоносити, старі, коли вони відживуть свій вік, викорчовують (Колг. Укр., 2, 1957, 31);
Бузина, котру так не любив старий князь і велів з корнем викорчувати, де й набралася, — висока та розкішна поросла (Мирний, IV, 1955, 16).
2. перен. Дощенту винищувати, усувати що-небудь.
Преса покликана допомагати партійним і радянським організаціям викорчовувати, викорінювати хиби, боротися проти бюрократизму і неохайності в усій нашій роботі (Рад. Укр., 4.XII 1953, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викорчовувати — викорчо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викорчовувати — -ую, -уєш, недок., викорчувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. 2》 перен. Дощенту винищувати, усувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викорчовувати — ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Витягати із землі з корінням пні, дерева, кущі. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Ю. Словник української мови у 20 томах
- викорчовувати — див. нищити Словник синонімів Вусика
- викорчовувати — вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Фразеологічний словник української мови
- викорчовувати — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
- викорчовувати — Викорчовувати, -вую, -єш сов. в. викорчувати, -чую, -єш, гл. Выкорчевывать, выкорчевать, вытеребить деревья. Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував. Рудч. Ск. І. 145. Словник української мови Грінченка