1. Словник української мови в 11 томах

викінчувальний

ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний з викінченням.

Викінчувальні роботи;

// Признач. для викінчення.

Викінчувальні верстати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викінчувальний — викі́нчувальний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. викінчувальний — -а, -е. Пов'язаний з викінченням. Викінчувальні роботи. || Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викінчувальний — ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний із викінченням. Наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень у галузі створення і впровадження у промисловість систем автоматичного керування... Словник української мови у 20 томах