виливатися
ВИЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ЛИТИСЯ, ллється і рідко ВИ́ЛЛЯТИСЯ, лляється, док.
1. Витікати, литися назовні.
Скільки-то сліз виливалося матусиних..! (Вовчок, I, 1955, 242);
— Пий! — сказав чоловік. Яків узяв. Рука його тремтіла і трунок виливався з чарки (Мирний, І, 1954, 296);
З водопроводу подаватимуть до бака воду. А відти трубами і трубками [вона] оббігатиме компресор, щоб потім виллятися геть (Трубл., І, 1955, 136);
*Образно. Саме мінялися зміни, і з цехів [заводу] виливались потоки людей (Баш, Надія, 1960, 155).
◊ Вилива́тися з берегі́в — те саме, що Вихо́дити з берегі́в ( див. вихо́дити).
Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Кобр., Вибр., 1954, 83).
2. перен. Знаходити своє вираження, вияв.
Радість виливалась стихійно, широко (Тич., III, 1957, 284);
Іван.. написав свою натхненну поему "Наймит". Вилилась вона на папір, як єдиний подих (Кол., Терен.., 1959, 161);
// у що, у чому, чим. Проявлятися якимсь чином, набираючи певної форми.
На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка.., — все виливалось у пісню (Коцюб., II, 1955, 314);
Сергій відчув: не у вирок Виливалася ця розмова (Забашта, Нові береги, 1950, 52);
Всі його [Т. Г. Шевченка] думки, його переконання, його віра виливались у цих творах, що нестримно тепер писав (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 367);
Він іноді з прозорливістю ясновидця визначав і ті форми, в які виллється щасливе майбутнє народу (Рильський, III, 1955, 281);
Стримуєш сльози? Що ж, не ридай, Вилитись пісні Словами дай (Перв., І, 1958, 299).
3. перен. Утворюватися внаслідок виливання і застигання розтопленого воску.
Ну, Марусю, загадай, Віск на воду виливай: Що там виллється — пізнай (Бор., Тв., 1957, 61);
І таки нестемісінько він [Чіпка] вийшов, так і вилився з воску!.. (Мирний, II, 1954, 178);
// тільки док., у кого. Бути дуже схожим на кого-небудь.
— Подивись, — каже вона, — подивись, Химо, усі тройко у його [батька] вилились — мої чорнявенькі! (Вовчок, І, 1955, 257);
Вилились, як з воску, в матір (Номис, 1864, № 8063).
4. Мати здатність набирати якої-небудь форми внаслідок лиття.
Алюмінієві бронзи добре виливаються.
5. тільки недок. Пас. до вилива́ти.
Циліндри автомобільних двигунів виливаються з чавуну (Автомоб., 1957, 32).
Значення в інших словниках
- виливатися — вилива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виливатися — [виелиеватиес'а] -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- виливатися — -ається, недок., вилитися, -ллється і рідко виллятися, -лляється, док. 1》 Витікати, литися назовні. 2》 перен. Знаходити своє вираження, вияв. || у що, у чому, чим. Проявлятися якимсь чином, набираючи певної форми. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виливатися — ВИЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ЛИТИСЯ, ллється, рідко ВИ́ЛЛЯТИСЯ, ллється, док. 1. Витікати, литися назовні. – Пий! – сказав чоловік. Яків узяв. Рука його тремтіла і трунок виливався з чарки (Панас Мирний); З водопроводу подаватимуть до бака воду. Словник української мови у 20 томах
- виливатися — див. лити Словник синонімів Вусика
- виливатися — ВИЛИВА́ТИСЯ (текти звідки-небудь назовні), ПРОЛИВА́ТИСЯ, ВИТІКА́ТИ (струменем або краплями); ВИБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ (під час кипіння); ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови