1. Словник української мови в 11 томах

вилицюватий

ВИЛИЦЮВА́ТИЙ, а, е. З великими, випнутими вилицями.

Його вилицювате обличчя сяяло цікавістю (Кучер, Зол. руки, 1948, 14);

Попереду скакав вилицюватий татарський тисячник у плескуватій волохатій шапці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 589).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилицюватий — вилицюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вилицюватий — -а, -е. З великими, випнутими вилицями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилицюватий — ВИЛИЦЮВА́ТИЙ, а, е. Із великими, випнутими вилицями. Його вилицювате обличчя сяяло цікавістю (В. Кучер); Попереду скакав вилицюватий татарський тисячник у плескуватій волохатій шапці (А. Хижняк); Миронові вилицюваті щоки набігли ґудзами, він підвівся (Р. Іваничук). Словник української мови у 20 томах