виломлювати
ВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОМИТИ, млю, миш; мн. ви́ломлять; док., перех.
1. Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого.
Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв’язує їх у вінець (Л. Укр., III, 1952, 424);
Мар’ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси (Стельмах, Хліб.., 1959, 31);
// Ламаючи, готувати для чогось.
Я отеє виломив собі коляку та йду І озираюсь (Кв.-Осн., II, 1956, 42);
// Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи).
Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила (Коцюб., І, 1955, 125).
2. тільки док. Зламати, переламати.
Як була я в лужку, виломила ніжку (Сл. Гр.);
Іноді через надтріснутий малий закаблук можна виломити собі ногу (Ю. Янов., II, 1958, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виломлювати — вило́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виломлювати — -юю, -юєш, недок., виломити, -млю, -миш; мн. виломлять; док., перех. 1》 Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. || Ламаючи, готувати для чогось. || Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи). 2》 тільки док. Зламати, переламати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виломлювати — ВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОМИТИ, млю, миш; мн. ви́ломлять; док., що. Те саме, що вила́мувати. Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець (Леся Українка); Мар'ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси (М. Словник української мови у 20 томах
- виломлювати — див. ламати Словник синонімів Вусика
- виломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
- виломлювати — Вило́млювати, вило́млюю, -ло́млюєш; ви́ломити, -ломлю, -ломиш, -млять = вила́мувати, ви́ламати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)