1. Словник української мови у 20 томах

виломлювати

ВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОМИТИ, млю, миш; мн. ви́ломлять; док., що.

Те саме, що вила́мувати.

Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець (Леся Українка);

Мар'ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси (М. Стельмах);

Я отеє виломив собі коляку та йду і озираюсь (Г. Квітка-Основ'яненко);

Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила (М. Коцюбинський);

Як була я в лужку, виломила ніжку (Сл. Гр.);

Іноді через надтріснутий малий закаблук можна виломити собі ногу (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виломлювати — вило́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виломлювати — -юю, -юєш, недок., виломити, -млю, -миш; мн. виломлять; док., перех. 1》 Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. || Ламаючи, готувати для чогось. || Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи). 2》 тільки док. Зламати, переламати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виломлювати — див. ламати Словник синонімів Вусика
  4. виломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
  5. виломлювати — Вило́млювати, вило́млюю, -ло́млюєш; ви́ломити, -ломлю, -ломиш, -млять = вила́мувати, ви́ламати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виломлювати — ВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОМИТИ, млю, миш; мн. ви́ломлять; док., перех. 1. Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв’язує їх у вінець (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах