вимерзати

ВИМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ВИ́МЕРЗНУТИ і ВИ́МЕРЗТИ, зне; мин. ч. ви́мерз, ла, ло; док.

1. Гинути від морозів (про рослини).

Після обіду взявся мороз, і надвечір повалив густий сніг. Лежить, не тане, і зелень від нього не вимерзає (Кучер, Чорноморці, 1956, 338);

В люті морози в них [яблуньок] може вимерзнути коріння (Донч., V, 1957, 204);

— Торік вимерзла пшеничка, а цього літа центнерів двадцять дала (Жур., Вечір.., 1958, 315).

2. Під дією морозу висихати.

Не помітила, коли й додому повернулась, розвісила на вірьовці білизну, нехай вимерзає (Шиян, Баланда, 1957, 19);

Бодай же ти, бистра річечко, Сюю зиму вимерзла (Чуб., V, 1874, 370).