1. Словник української мови в 11 томах

вимовлятися

ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док.

1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді.

В слові "слізьми" таки треба писати м’який знак, бо так вимовляється (Л. Укр., V, 1956, 80);

Коли ж вимовлялося слово "дід", слухняність ставала беззаперечною й негайною (Ю. Янов., І, 1958, 432);

Вони посміялися вдвох, і запитання "а коли ж весілля?", яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (Собко, Біле полум’я, 1952, 152).

2. діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини.

Як мені вимовлятись та оправдуватись, то нема гірше (Л. Укр., V, 1956, 9);

Ілля пив справді, а Домніка вимовлялася (Коб., II, 1956, 118).

3. тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися з словом, фразою.

— Чи застанемо живими своїх? — несамохіть вимовився Микола (Н.-Лев., II, 1956, 255);

Понурий Федько і блідий, переляканий на смерть Проць наказали своїм дома, аби ніхто й словом не вимовився, що вони не ночували в хаті (Ірчан, II, 1958, 81).

4. тільки недок. Пас. до вимовля́ти 1, 3.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимовлятися — (передаватися голосом) звучати, мовитися. Словник синонімів Полюги
  2. вимовлятися — вимовля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вимовлятися — -яється, недок., вимовитися, -иться; мн. вимовляться; док. 1》 Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. 2》 діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини. 3》 тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися зі словом, фразою. 4》 тільки недок. Пас. до вимовляти 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вимовлятися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́МОВИТИСЯ, иться; мн. ви́мовляться; док. 1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. В слові “слізьми” таки треба писати м'який знак, бо так вимовляється (Леся Українка); Коли ж вимовлялося слово “дід”... Словник української мови у 20 томах
  5. вимовлятися — Відмовлятися, висловитися Словник застарілих та маловживаних слів
  6. вимовлятися — ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо — передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. — Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба — однаково мовиться (В. Бичко). Словник синонімів української мови