1. Словник української мови в 11 томах

виморювати

ВИМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Знищувати всіх або багатьох (про голод, хворобу і т. ін.).

Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (Фр., VI, 1951, 92);

— Схоже на те, що мешканців отих присадкуватих будиночків виморила чума (Донч., III, 1956, 240).

2. розм. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь.

— Оце так! оце виморили? Хх-у! — І дід почав витирати шию (Мирний, I, 1954, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виморювати — вимо́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виморювати — -юю, -юєш, недок., виморити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Знищувати всіх чи багатьох (про голод, хворобу і т. ін.). 2》 розм. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виморювати — ВИМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОРИТИ, рю, риш, док., кого, що. 1. Знищувати всіх або багатьох голодом, пошестю і т. ін. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (І. Словник української мови у 20 томах
  4. виморювати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови