виморювати
ВИМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОРИТИ, рю, риш, док., кого, що.
1. Знищувати всіх або багатьох голодом, пошестю і т. ін.
Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (І. Франко);
// Призводити до масової загибелі (про голод, пошесть і т. ін.).
Тільки одне літо пролітувала Марія в Мангуші, а там знову подалася з Мальвою на Чатирдаг – голод виморював Крим (Р. Іваничук);
– Схоже на те, що мешканців отих присадкуватих будиночків виморила чума (О. Донченко).
2. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь.
Два днi катував себе роботою, виморював до повного безсилля. За роботою мовби забувалася кривда (Ю. Мушкетик);
– Оце так! Оце виморили? Хх-у! – І дід почав витирати шию (Панас Мирний);
Висушила, виморила, виссала її нещадна хвороба (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- виморювати — вимо́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виморювати — -юю, -юєш, недок., виморити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Знищувати всіх чи багатьох (про голод, хворобу і т. ін.). 2》 розм. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виморювати — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
- виморювати — ВИМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МОРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Знищувати всіх або багатьох (про голод, хворобу і т. ін.). Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (Фр. Словник української мови в 11 томах