1. Словник української мови в 11 томах

вимочений

ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мочити.

Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (Н.-Лев., II, 1954, 221);

Вимочені гриби вкладають шапками вниз у бочки або скляні банки (Укр. страви, 1957, 428);

*У порівн. Бліде, ніби вимочене за місяць, небо очистилось від хмар (Коз., Сальвія, 1956, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимочений — ви́мочений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимочений — ВИ́МОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́мочити. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (І. Нечуй-Левицький); Чортів патлач рішуче підсунув до себе книжку, нахиливши до неї своє вимочене лице (В. Словник української мови у 20 томах
  4. вимочений — ви́мочений: ◊ як ви́мочена ку́рка → курка Лексикон львівський: поважно і на жарт