1. Словник української мови в 11 томах

вимірник

ВИМІ́РНИК, а, ч.

1. Прилад для вимірювання чого-небудь.

Кожний вимірник має свою граничну похибку, яку треба враховувати при виборі інструмента (Метод. викл. фрез спр., 1958, 98).

2. Показник, який означає обсяг виконаної роботи.

В економічних вимірниках виробництва кількість і якість — .. сторони не протилежні, а взаємозв’язані (Рад. Укр., 20.І 1965, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимірник — вимі́рник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вимірник — -а, ч. 1》 Прилад для вимірювання чого-небудь. 2》 Показник, який означує обсяг виконаної роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимірник — ВИМІ́РНИК, а, ч. 1. Те саме, що вимі́рювач. Вимірник висоти нижньої межі хмар “Промінь” застосовують у мережі спостережень гідрометеорологічної служби автономно або у складі автоматизованої метеорологічної інформаційно-вимірювальної системи (з наук.-техн. Словник української мови у 20 томах
  4. вимірник — ВИМІ́РНИК (прилад для вимірювання чого-небудь), ВИМІ́РЮВАЧ. Кожний вимірник має свою граничну похибку (з науково-популярної літератури); На столі лежить термометр, слуховий апарат, вимірювач тиску (з газети). Словник синонімів української мови