вим’я
ВИ́М’Я, ви́м’я і ви́мені, с. Орган (молочна залоза з сосками) у самиць ссавців, функцією якого є вироблення і виділення молока.
Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим’ям, обважнілим од молока… (Коцюб., II, 1955, 323);
Вим’я в корови набрякло, доїти треба (Кучер, Дорога.., 1958, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вим’я — Ви́м’я, ви́м’я, -м’ю, -м’ям; ви́м’я, -м’їв, -м’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)