1. Словник української мови в 11 томах

винокурний

ВИНОКУ́РНИЙ, а, е. Стос. до винокуріння.

Поміщики займали пануюче становище також у винокурній промисловості (Іст. УРСР, І, 1953, 393);

// Признач. для винокуріння.

Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки.. знищуються селянами та солдатами (Головко, II, 1957, 482).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винокурний — виноку́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. винокурний — -а, -е. Стос. до винокуріння. || Признач. для винокуріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винокурний — ВИНОКУ́РНИЙ, а, е, заст. Стос. до винокуріння. Поміщики посідали панівне становище у винокурній промисловості (з наук. літ.); // Признач. для винокуріння. Словник української мови у 20 томах