1. Словник української мови в 11 томах

випинати

ВИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПНУТИ і рідко ВИ́П’ЯСТИ, пну, пнеш, док., перех.

1. Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед.

Мале дурне: пхикає собі, оченятами блискучими поводить, устоньки випинає (Мирний, І, 1954, 88);

Уславлений бунтарник Терпило колесом випинав могучу грудину з розстебнутого пальта і казав промову (Вас., Вибр., 1950, 123);

Хаєцький перший енергійно підводив голову, випнувши вуса вперед (Гончар, I, 1954, 41);

// Широко розкривати, витріщати (очі).

Кобза, як не випинав баньки, щоб розгледіть молодих, однак не розгледів: одно далеченько, а друге в юрбі (Стор., І, 1957, 360).

2. перен. Робити помітним, виділяти серед інших, наголошуючи на чому-небудь.

Випинаючи своє "я", Горбенко охоче брав на себе обов’язок скрізь і всюди репрезентувати нашу дослідну станцію (Грим., Подробиці.., 1956, 31);

— Коли пішла мова про лаври, ти випнув свою особу. Он який я: "дивіться і тіштеся!" (Рибак, Час.., 1960, 737).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випинати — випина́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. випинати — -аю, -аєш, недок., випнути і рідко вип'ясти, -пну, -пнеш, док., перех. 1》 Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед. || Широко розкривати, витріщати (очі). 2》 перен. Робити помітним, вирізняти з-поміж інших, наголошуючи на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випинати — ВИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПНУТИ, рідко ВИ́П'ЯСТИ, пну, пнеш, док. 1. що. Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед. Словник української мови у 20 томах
  4. випинати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
  5. випинати — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  6. випинати — Випина́ти, -на́ю, -єш сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл. 1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить. 2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Стор. МПр. 52. Вип'яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597. Словник української мови Грінченка