виплюнути
ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльо́вувати.
Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., II, 1956, 298);
Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Тют., Вир, 1964, 317);
Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди, що гризуть і гризуть вудила, намагаючись виплюнути їх (Гончар, Таврія.., 1957, 714).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виплюнути — ви́плюнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виплюнути — -ну, -неш, док. Однокр. до випльовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплюнути — ВИ́ПЛЮНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до випльо́вувати. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (І. Нечуй-Левицький); Зірвав [Чумаченко] із верби гіллячку, пожував, виплюнув (Григорій Тютюнник); Видно виступаючі з темряви запінені кінські морди... Словник української мови у 20 томах
- виплюнути — ВИКИДА́ТИ (випускати з себе), ВИВЕРГА́ТИ, ВИПЛЬО́ВУВАТИ (з рота). — Док.: ви́кинути, ви́вергнути, ви́плюнути. Височенний димар викидає клубки чорного диму (Панас Мирний); Вулкан вивергає.. потоки.. лави (С. Словник синонімів української мови
- виплюнути — Ви́плюнути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виплюнути — Ви́плюнути см. випльовувати. Словник української мови Грінченка